Коли закон існує без совісті, він стає мертвою літерою. Він перестає бути інструментом справедливості й перетворюється на товар, яким торгують. І тоді все руйнується: суд перестає бути судом, влада перестає бути владою, а держава перетворюється на арену особистих інтересів.
Корупція — це не лише крадіжка з бюджету. Це крадіжка довіри. Довіри людей до влади, довіри суспільства до закону, довіри громадян до своєї держави. Саме це робить її небезпечнішою за будь-які зовнішні загрози. Коли народ перестає вірити, що закон є справедливим, він перестає вірити й у саму державу.
Ми можемо створювати нові інституції, засновувати комісії та ухвалювати десятки законів про боротьбу з корупцією. Але якщо в основі цих законів не буде совісті, нічого не зміниться. Чесність неможливо замінити формальністю так само, як правду неможливо замінити красивими словами.
Історія вчить нас: імперії руйнувалися не лише через війни, а й через внутрішню гниль. І ця гниль завжди починалася з корупції. Країна, у якій закон підпорядкований совісті, здатна пережити будь-які випробування. Країна, у якій закон служить інтересам окремих людей, приречена.
Я переконаний: корупція — це зрада. І боротися з нею можна лише повернувши закону дух совісті та справедливості. Закон, наповнений чесністю, стане силою, яка підніме країну. Закон без совісті — лише інструмент руйнування.
С верой в Бога, правду и справедливость.
Честь имею!
Андрей Гмырин