Ми звикли думати, що якщо закон написаний, то він уже справедливий. Однак історія і життя показують інше. Закони можуть бути недосконалими, несправедливими і навіть злочинними. Сама буква не гарантує правди. Істину несе лише дух, вкладений у цю букву.
Справедливість — це не абстрактне поняття і не прикраса закону. Це його жива душа. Якщо закони не відповідають справедливості, вони втрачають легітимність в очах народу. Люди можуть підкорятися їм зі страху, але вони не поважатимуть їх. А держава, де закони не поважають, не може бути сильною.
Історія дає безліч прикладів. У давньому Римі юристи говорили: «Закон без справедливості — це зловживання». У XX столітті ми бачили країни, де існували тисячі законів, але вони виправдовували диктатуру і насильство. В Україні ми також стикалися з тим, що закони часто використовуються не для захисту громадян, а для їх переслідування.
Тому реформа права має починатися не з кількості законів, а з їхнього духу. Закон має служити людині, а не владі; справедливості, а не вигоді. Лише тоді народ повірить державі, а держава стоятиме міцно.
Я переконаний: буква закону без духу мертва. Лише тоді, коли в законі живе справедливість, він стає силою, яка творить, а не руйнує.
З вірою в Бога, правду і справедливість.
Честь маю!
Андрій Гмирін