Кожна влада приходила з обіцянками та гаслами, але жодна не залишила після себе генерального плану, який пережив би вибори. Ми бачили десятки реформ, сотні програм, тисячі законів, але вони не складалися в єдину картину. Ми будували дороги, не розуміючи, куди вони ведуть. Ми реформували школи без чіткої відповіді на питання, яким має бути випускник. Ми змінювали податки, не знаючи, якій економіці вони мають служити. У результаті країна витрачала роки, але не рухалася вперед так, як могла б.
Відсутність стратегії дорого коштувала Україні. Ми втратили час, упустили можливості, розгубили довіру людей. Мільйони наших громадян виїхали за кордон у пошуках кращого життя, тому що тут вони не бачили майбутнього. Інвестори оминали нас, тому що в нашій країні не було передбачуваності. А без передбачуваності немає економіки, немає розвитку, немає стабільності.
Історія інших країн чітко показує: там, де була стратегія, був і успіх. Південна Корея, Сінгапур, Об’єднані Арабські Емірати — усі вони починали з труднощів та обмежень, але мали генеральний план і політичну волю його реалізовувати. Саме тому за десятиліття вони перетворилися на сильні держави, технологічні та економічні центри.
Ми ж натомість втратили десятиліття на нескінченні суперечки та експерименти. Сьогодні ми маємо визнати: головна помилка незалежності — це життя без стратегії. І саме цей урок ми більше не маємо права ігнорувати.
Нам потрібен генеральний план розвитку країни щонайменше на десять років уперед. План, який спиратиметься на економіку й освіту, медицину й культуру, безпеку та інфраструктуру. План, який стане фундаментом і переживе будь-які вибори. План, який дасть людям упевненість, а державі — міцність.
Я переконаний, що лише так ми зможемо перетворити незалежність із формального статусу на реальне досягнення. Незалежність — це не лише прапор і гімн, це здатність будувати майбутнє власними руками. А майбутнє неможливе без стратегії.
З вірою в Бога, відповідальність і майбутнє.
Честь маю!
Андрій Гмирін